ВС вказав, що повинен встановити суд, розглядаючи позов про відшкодування шкоди, завданої неналежним наданням правової допомоги

Особа звернулась до суду з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої споживачеві неналежним наданням послуг з правової допомоги. 

Позивач зазначала, що нею було укладено угоду-доручення про надання правової допомоги, за умовами якої відповідач, як адвокат, взяла на себе зобов'язання виконувати обов'язки захисника її сина у кримінальній справі по обвинуваченню його за частиною другою статті 185, частиною другою статті 187 КК України. 

Також позивач вказувала, що сплатила відповідачу 4 тис. грн., а відповідач запевнила, що сина позивача звільнять з-під варти на першому судовому засіданні. Крім того, відповідач доведе його невинуватість, за що вона позивач має додатково сплатити гонорар у розмірі 16 тис. грн. За твердженням позивача вона сплатила грошові кошти, проте відповідач не надала їй квитанції про отримання коштів.

Відповідно до обставин справи сина позивача вироком суду визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною першою статті 187 КК України та призначено покарання із застосуванням статей 70, 71 КК України у вигляді п'яти років шести місяців позбавлення волі. 

Позивач звернулася з претензією про повернення сплачених нею 16 тис. грн. в якості гонорару, проте грошові кошти відповідач не повернула.

Рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури дисциплінарна справа відносно адвоката була закрита у зв'язку із закінченням строку притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Поряд з цим у рішенні зазначено, що в діях адвоката є ознаки дисциплінарного проступку, а саме: невиконання своїх обов'язків щодо неподання в установленому порядку апеляції на вирок суду та порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом, щодо зайняття у справі позиції всупереч волі клієнта.
Позивач просила суд стягнути з відповідача 16000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову та вказав на недоведеність та безпідставність позовних вимог.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та також відмовив у позові.

Суд зазначив, що з урахуванням обставин справи є підстави вважати, що з боку відповідача мало місце неналежне виконання обов'язків за угодою-дорученням про надання правової допомоги.

Проте в укладеній сторонами угоді-дорученні про надання правової допомоги порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару та умови його повернення відсутні. Не укладено сторонами і додаткової угоди, в якій відповідно до угоди-доручення сторони повинні були визначити умови оплати наданих послуг. А на підтвердження сплати адвокату гонорару позивачкою не надано суду жодного письмового доказу (квитанцій, платіжних доручень), які б свідчили про фактичну оплату адвокатських послуг.

Щодо відшкодування моральної шкоди апеляційний суд зазначив, що враховуючи встановлені обставини справи, характер та обсяг страждань позивача, її немайнових втрат, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, констатація судом у судовому рішенні факту неналежного виконання з боку відповідачки обов'язків за угодою-дорученням про надання правової допомоги буде достатньою і справедливою для неї сатисфакцією у зв'язку з моральною шкодою, що була їй завдана.

КЦС ВС не погодився з вирішенням справи в частині відшкодування моральної шкоди, скасував в цій частині рішення апеляційного суду та направив справу для нового розгляду до суду апеляційної інстанції.

ВС зазначив, що сатисфакція заподіяної моральної шкоди, не замінює поняття відшкодування моральної шкоди й визначення її розміру, а апеляційний суд не перевірив, чи не суперечить це положенням частини третьої статті 23 ЦК України. 

ВС вказав, що апеляційному суду необхідно дослідити умови угоди-доручення про надання правової допомоги для з'ясування: чи передбачає такий правочин відшкодування моральної шкоди; за які саме дії відповідача позивач просила відшкодувати моральну шкоду, які норми права регулюють відшкодування шкоди у договірних відносинах і чи можливе застосування статті 23 ЦК України до договірних правовідносин; чи наявні підстави для відшкодування моральної шкоди за умов, передбачених частиною другою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (постанова від 30.01.2018 у справі № 569/11995/15-ц).

Джерело: "Українське право"